Вплив ісламської цивілізації на розвиток сучасної науки

Вплив ісламської цивілізації на розвиток сучасної науки

Допитливий дослідник, який хоче зрозуміти причину надзвичайно швидкого розвитку сучасної науки і нових технологій, безсумнівно, погодиться з тим, що це явище нерозривно пов’язане з впливом Ісламської цивілізації. Саме вона стала колискою цілої низки наукових дисциплін і напрямів, а також подарувала світу багатьох найвідоміших учених.


С.Х. Хаскінс писав: «Наявні факти свідчать про те, що араби Іспанії були головним джерелом відкриттів в галузі культури на території Західної Європи в Епоху Відродження»..


Мусульмани започаткували ті фундаментальні дослідження, які стали основою розвитку сучасної науки. Якщо ви переглянете «Словник Технічних Термінів Аеронавтики», то виявите, що назви 60% описаних там зірок мають арабське походження

Тривалий час праці ранніх мусульманських вчених залишалися головним джерелом наукових знань, з якогокотрого черпав інформацію весь західний світ, і, зокрема, Європа епохи Ренесансу. Багато з цих праць лягли в основу навчальних програм європейських університетів.


Маркіз Дафферін писав: «Своїм відродженням з мороку Середніх віків, Європа, в більшій мірі, зобов’язана мусульманськийнауці, мусульманському мистецтву і мусульманській літературі ...»
Дж.Х. Денісон писав: «У шостому і сьомому століттях цивілізований світ перебував на межі хаосу. Стара культура, яка дала життя цивілізації, подарувавши людям відчуття єдності, і підпорядкувала їх правлінню династій, що царювали, була повалена, і їй не знайшлося нічого рівноцінного, що могло б зайняти її місце. Здавалося, що культура, яка створювалася протягом чотирьох тисячоліть, перебуває на межі розпаду, і людство готове повернутися у часи диких варварів, коли всі племена і народи воювали одне з одним, а таких понять, як закон і порядок не існувало. Колишні принципи, на яких будувалися міжплемінні відносини, втратили свою силу. Нові ж, принесені християнством, не виправдовували надій і, замість згуртування людей і встановлення порядку, викликали лише розкол і хаос. То були часи, коли світ занурився в безодню людського горя. Цивілізація, уподібнившись гігантському дереву, чийлистяний орнамент огорнув весь світ, і чиї гілки прикрасили дивовижні плоди, що втілили в собі досягнення мистецтва, науки і літератури, виявилася прогнившою наскрізь. Чи існувала тоді якась культура, яка могла б ще раз згуртувати людство і врятувати цивілізацію? .. І саме в цих умовах (серед цих людей) народилася людина,–Мухаммад, якому належало об’єднати весь відомий на той час світ ...»

Мусульмани досягли значних результатів у всіх областях техніки, науки, а також на інтелектуальному терені. Нижче ми наводимо імена деяких відомих мусульманських вчених.


  • Аль-Хорезмі, Абу Абдуллах (або Абу Джафар) Мухаммад (мир йому й благословення Аллаха!) ібн Муса аль-Хорезмі (780-850). Вченийматематик, засновник алгебри і деяких нових напрямків в математиці, автор першого керівництва з арифметики, заснованого на позиційному принципі. Він є автором безлічі трактатів про алгебру та календар, а також, знаменитої книги «Кітабуль Джабр уа-ль-Мукабала»–«Книга про відновлення і протиставлення» (присвячена вирішенню лінійних і квадратних рівнянь), від назви якої походить слово «алгебра». Трактат з алгебри також включає главу з геометрії, тригонометричні таблиці та таблиці широт і довгот міст. На думку деяких дослідників, Аль-Хорезмі є найвеличнішим математиком усіх часів.

  • Біруні, Рейхан Мухаммад, (мир йому й благословення Аллаха!) ібн Ахмад аль-Біруні (4.10.973–13.12.1048, за іншими даними–після 1050), середньоазіатський вчений енциклопедист. Його твори відносяться до математики, астрономії, фізики, ботаніки, географії, загальної геології, мінералогії, етнографії, історії і хронології 

    Він висунув теорію про обертання землі навколо своєї осі і про її рух навколо Сонця за шість століть до Галілея. Визначив окружність Землі

Німецький орієнталіст Е. Шахау сказав про Біруні: «Він був найвеличнішим інтелектуалом в історії людства»


  • Ібн Рушд, (лат. Averroes 1126-1198). Андалуський (іспанський) філософ і лікар, знавець ісламського права і математики.  

  • Ібн ан-Нафис, Абуль-Аля Аляуд-Дін Алі ібн Абуль-Хазм (1213– 1288). Великий учений в галузі медицини, ісламського права, логіки та арабської філології. Його називали батьком наук свого часу. Найбільш відомою працею ібн ан-Нафиса в області медицини є книга «Аш-Шáміль фіт-Тиб», яка по праву вважається медицинською енциклопедією. Він також є автором теорії про малий або легеневий кровообіг, яка абсолютно відрізнялася від поширених у той час точок зору Галена і Авіценни і фактично поклала початок відкриттям Вільяма Харві і Мігеля Сервета (про кровообіг), випередивши їх на кілька століть

  • Аммар ібн Алі аль-Мауса ібн Іса аль-Каххаль (10-те століття), великий каїрський вчений в галузі офтальмології. Винайдені ним спеціальні прилади були використані для проведення операції з видалення катаракти шляхом відсмоктування кристалика за допомогою винайденої ним порожнистої голки мала великий успіх і отримала назву «операція Аммара».

  • Ібн аль-Хайсам, Абу Алі аль-Хасан ібн аль-Хасан ібн аль-Хайсам (965-1039). Видатний математик, фізик, астрономом і лікар. Вважається одним з основоположників експериментального методу в науці. У Європі ібн аль-Хайсам відомий як «Аль-Хазен» (Alhazen). Особливе місце серед його праць займає «Книга оптики» (Кітаб-уль-Маназір). Аль-Хайсам досліджував будову ока, довівши безпідставність ідей Платона і Евкліда про людський зір. Він розробив концепцію бінокулярного зору (бачення двома очима) і першим пояснив феномен зору, як процесу, в якому промені, що надходять в око від об’єктів, формують всередині кришталика зображення. У 1572 «Книга оптики» була перекладена латинською мовою; за цим перекладом знайомився з проблемами оптики Іоганн Кеплер. Ібн аль-Хайсам увів у науковий обіг поняття тяжкості повітря, зв’язав щільність повітря з висотою. Після нього вчені стали займатися проблемами заломлення світлаAl-Mansoori and Abu Bakr Ar-Razi ⚫ were renowned, versatile physicians. They made fundamental and enduring contributions to the fields of medicine and philosophy

  • Абу Бакр Мухаммад ібн Закарія Ар-Разі, латинизоване ім’я Разес (Rhazes) (865-925)–іранський вчений-енциклопедист, лікар, алхімік і філософ.s.Основні його роботи по медицині– книга «Аль-Хаві» («Всеосяжна книга по медицині») і 10-томна «Медична книга, присвячена Мансуру». Ар-Разі ввів у медичну практику складання історії хвороби для кожного хворого, використання гіпсової пов’язки для іммобілізації кінцівки при переломах. Одним з перших почав застосовувати вату при перев’язках і кетгут при зшиванні ран; описав спеціальний інструмент для вилучення чужорідних тіл з глотки.

  • Абдуль-Латиф аль-Багдаді, Муваффак ад-Дін Абу Мухаммад бін Юсуф Абдуль-Латиф аль-Багдаді (1162–1231) і Абуль-Касім Халаф ібн Аббас аз-Захраві. Два видатних вчених у галузі стоматології. Автори декількох відомих книг по стоматологічній практиці і ілюстрованих трактатів про хірургію, хірургічні інструменти та їх використання.

    Шаріф аль-Ідрісі, Мухаммад ібн Абдуль-Азіз аш-Шаріф аль-Ідрісі (1100– 1165). Вчений-географ, мандрівник і відомий укладач карт світу. Розробив теорію про сім частин світу, винайшов навігаційні прилади. Відвідав міста Андалусії, Франції, Англії, Північної Африки, Хіджазу, Єгипту, Малої Азії та Греції..

    Це лише частина імен великої плеяди чудових мусульманських вчених, які зробили беззаперечний внесок у розвиток науки і техніки. Багато з них були незаслужено забуті, внесок їх недооцінений або ж їх роботи приписувалися іншим.

Артур Глен Леонард писав: «Хіба не слід нам, тим, хто вважає себе підкорювачами вершин, які були невідомі попереднім культурам і цивілізаціям, визнати той факт, що Європа і цього дня перебувала б у мороці невігластва, якби не впливи високорозвиненої культури арабів, їх інтелектуальна міць. і належна система поглядів?»